ЗАЛЕЖА́ЛИЙ, а, е.

1. Дуже ущільнений, твердий від тривалого лежання; злежаний. Він.. кайлом і лопатою владно порушував віковічне мовчання залежалих кам’яних порід… (Тич., III, 1957, 229).

2. Зіпсований унаслідок тривалого лежання, поганого зберігання. Дивився [Давид] на полиці, завалені пошарпаними книжками. Взяв одну — в ніс ударив пах старого залежалого паперу, змішаний з пилом (Головко, II, 1957, 94); // Несвіжий (на вигляд). — Пан вдома? —— спитала Огієвська високого і худого, як жердина, чоловіка в старій залежалій лівреї (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 181.