ЗАКУЧУГУ́РЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до закучугу́рити. Музикою та сонцем та гарячим кумачем транспарантів зустріла делегатів закучугурена снігом Полтава (Гончар, Таврія.., 1957, 463).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 178.