ЗАКУЧЕРЯ́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до закучеря́вити. * Образно. Море вирує все грізніше, все лютіше жбурляє на берег безперервні каскади хвиль, закучерявлених кипучою піною (Збан., Сеспель, 1961, 4).

2. у знач. прикм. Який закучерявився. Батько з докором дивився на сина. На його довгий закучерявлений на потилиці чуб (Ткач, Арена, 1960, 91); * Образно. Пором поплив, залишаючи позад себе схлипування закучерявленої води (Стельмах, Хліб.., 1959, 422); // З кучерявим волоссям. Силою віяло від Мокеїча, від його розхристаних, загорілих, закучерявлених грудей (Гончар, Таврія.., 1957, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 178.