ЗАКУЛЬБА́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що осідланий. Дівчина, побачивши на березі закульбачених коней і вусатого ротмістра, нарешті зрозуміла, ще діється перед нею (Панч, III, 1956, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 173.