ЗАКУКУРІ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Розпалений люттю, злий. — Ти чуєш, що я тобі кажу! — гримнув [директор] з таким ревом, що аж Мігалаке вибіг з сусідньої кімнати. Вибіг запінений, закукурічений (Вільде, Повнол. діти, 1960, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 173.