ЗАКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАКРА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док.

1. Крадучись, проникати всередину, у межі чого-небудь. — Лише відвернувся [садівник], зараз один [хлопчисько] з того, другий з другого боку до саду закрадається (Фр., II, 1950, 102); Тільки що він [Улас] добре заснув, Юруш закрався тихесенько до хатини (Н.-Лев., III, 1956, 298); Личко дівчини злегка зблідло. — Чи знаєш ти, що жде того, хто сюди закрався? — тут її голос затремтів (Оп., Іду.., 1958, 236); * Образно. Крізь підсліпуваті віконця.. до хати закрадалося ранкове сонце (Чендей, Вітер.., 1958, 30); // перен., перев. у сполуч. із сл. у серце, в душу. Непомітно, мимоволі з’являтися, виникати (про почуття і т. ін.). Тільки іноді, темної ночі, коли..старим людям не спиться, ..а сумні думки, як чорна галич, окривають старечі голови, — тільки в таку добу закрадався сум у Мотрину душу (Мирний, І, 1949, 361); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Міщ., Сіверяни, 1961, 105).

2. Крадькома наближатися до кого-, чого-небудь; підкрадатися. Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадаться до півня з кужелем (Н.-Лев., II, 1956, 372); Нагнала [Секлета] кота, що закрадався до кухлика з сметаною (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 54); —Здорова була! — гукнув їй [дівчині] на саме ухо Чіпка, закравшись з-за спини (Мирний, І, 1949, 165); * Образно. Осіння вже пора по-вовчи закрадалась, І холод до кісток рибалок пробирав (Рильський, Поеми, 1957, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 163.