ЗАКОЦЮ́РБЛЕНИЙ, а, е, розм. Який закоцюрбився; загнутий. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (Н.-Лев., III, 1956, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 162.