ЗАКОНО́ДАВЧИЙ, а, е.

1. Який встановлює, видає закони (у 1 знач.). Верховна Рада Союзної Республіки є єдиним законодавчим органом республіки (Конст. СРСР, 1945, 11).

Законода́вча вла́да — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів. На сільському сході повстанці обрали революційний комітет, якому доручили всю законодавчу і виконавчу владу (Кучер, Дорога.., 1958, 4).

2. Стос. до законодавства. Розширюється участь громадських організацій у законодавчій діяльності Радянської держави (Ком. Укр., 2, 1962, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 157.