ЗАКО́ВТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. зако́втувати. На нижній щелепі [гадюки ] та в глибині верхньої е нетрубчасті, невеликі зуби, що служать для затримання здобичі при заковтуванні (Визначник земноводних.., 1955, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 152.