ЗАКЛЯ́ТТЯ́, я́ття́, с.

1. Дія та її результат за знач. закля́сти́ 1, 2. Бачив я, як люди вірять в сни, В приміти, в добрі й злії дні, у вплив Планет і зір, у чари і закляття (Фр., XIII, 1954, 192); Усякий скарб треба не згори, а збоку з землі вибирати: коли збоку, з грошей закляття знімається… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 288).

2. Те саме, що заклина́ння 2. Мені спогадувались казки про чарівну гору, повну червоного золота і дорогих самоцвітів, що одкривалась по слову закляття перед одважним мандрівцем (Л. Укр., III, 1952, 597); Шепочучи закляття, випустив він батіг і злякано замахав на неї руками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).

3. Те саме, що проклі́н. Мов закляття якесь нависло над родом — на віку не мали талану (Горд., II, 1959. 291).

4. рідко. Клятва, присяга. Як хочеш розкошів огнистих, Присяг, заклять і зітхань много [багато], ..Коли бажаєш всього того, То не люби мене, дівчино! (Фр., XIII, 1954, 149); [Лукаш:] Та ж дядько Лев заклявся не рубати [дуба]. [Килина:] Дядька Лева нема на світі, — що з його закляття? (Л. Укр., III, 1952, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 151.