ЗАКЛУБИ́ТИСЯ, у́биться, док. Почати клубитися. Заклубився молочний туман над рікою (Собко, Вогонь.., 1947, 127); Час минав поволі. Та ось нарешті на синьому фоні неба заклубився білий димок, а через хвилину Єгор та всі його друзі побачили сизу гриву диму (Шиян, Баланда, 1957, 194); * Образно. На дні її душі заклубився якийсь забобонний жах (Фр., IV, 1950, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 150.