ЗАКЛИНА́Ч, а, ч. Той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 149.