ЗАКЛЕ́ЙКА, и, ж. Смуга паперу і т. ін., якою що-небудь заклеєно. Хвилюючись, Юрко поколупав ножем заклейку на рамі (Козл., Ю. Крук, 1950, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 146.