ЗАКИШІ́ТИ, ши́ть, док., розм. Почати кишіти; // ким, чим. Наповнитися великою кількістю кого-, чого-небудь. — Тут ми скаламутимо тили білих. Пождіть! Всі байраки, яри закишать повстанцями (Головко, І, 1957, 75); Вулиця одразу закишіла народом (Руд., Остання шабля, 1959, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 144.