ЗАКВІ́ТЧАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заквітча́ти. Вся голова в Василини була кругом заквітчана синіми волошками (Н.-Лев., II, 1956, 36); Зацікавлено оглядала [Ніна] низенькі стіни, оздоблені вишиваними рушниками та заквітчані пучками пахучого зілля (Добр., Тече річка.., 1961, 305); Заквітчані у зелень береги, посинені вечором далі заплав (Чаб., Тече вода.., 1961, 11); На сцені красувався величезний макет герба Радянського Союзу, заквітчаний прапорами всіх республік (Ткач, Плем’я.., 1961, 277); Внизу лежало заквітчане левадками, гаями й садками моє місто Валки (Панч, В дорозі, 1959, 34).

2. у знач. прикм. Який заквітчався, убрався квітами, зіллям. І дівчата заквітчані з парубками гомонять (Щог., Поезії, 1958, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 141.