ЗАКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Підгортати край одежі або засукувати, підкочувати її частини, щоб не забруднити, не замочити і т. ін. Татари скидали капці, закачували штани й ставали до помочі (Коцюб., І, 1955, 391); Як хотілося Михайлові.. закачати холоші, побрести по коліна у воду, нарвати цілий жмуток жовтоцвіту! (Збан., Сеспель, 1961, 362); По лікті закачала [Катерина] рукава, замісила глину й змазала долівку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144).

◊ Зака́чувати (закача́ти) рукава́ (рукави́) — братися ревно до роботи. — Нині, коли ми набираємо такого розгону, — тільки закачуй рукава (Рад. Укр., 16. II, 1962, 3).

2. тільки 3 ос. Викликати запаморочення, нудоту. Він доброзичливо посміхався, і схоже було, що літак його таки справді не закачав (Голов., Тополя.., 1965, 9).

3. Качаючи насосом, нагнітати що-небудь кудись, у щось. Прийшли могутні цементувальні агрегати. Майже двісті тонн цементу закачали в свердловину і засипану піском небезпечну воронку (Наука.., 5, 1964, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 140.