ЗА́ЗДРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., на що, розм. Те саме, що за́здрити. Люди.. заздряться на наші стоги (Мирний, 1, 1954, 91); На велику худобу, батьківщину її [дівчини] заздрились (Барв., Опов.., 1902, 462); // Заздрячи, пристрасно бажати, прагнути оволодіти чим-небудь. [Полікарп Іванович:] Не заздрись на велике, щоб і малого не згубив (Крон., IV, 1960, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 125.