ЗАЖИ́ВНИЙ, и́вна, и́вне, діал.

1. Товстий, угодований. Ось нараз відчиняються двері [класу]. Входить наперед заживна постать ректора (Фр., IV, 1950, 216); Нагнувши заживні товсті шиї, зосереджено пасуться [корови] (Крот., Сини.., 1948, 292).

2. Поживний (про їжу, корм).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 122.