ЗАДУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАДУШИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́шишся, док.

1. Заподіювати собі смерть, здавлюючи горло, насильно припиняючи дихання; умертвляти себе.

2. Задихатися від нестачі повітря, отруюватися димом, задушливим газом і т. ін. Він потребував свіжого повітря, широкого простору, щоб не задушитися (Фр., VII, 1951, 270); Курити треба покинути, а то й задушитись можна (Головко, II, 1957, 129); // Втрачати можливість вільно дихати від внутрішніх причин (кашлю, плачу, сміху і т. ін.); душитися.

3. тільки недок. Пас. до заду́шувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 120.