ЗАДУШЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. задуше́вний. Ця сувора людина підкупила своєю задушевністю і твердістю (Хижняк, Тамара, 1959, 31); У романах і повістях Марка Вовчка багато світла і задушевності, віри в торжество передового над відсталим (Рад. літ-во. 18, 1955, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 118.