ЗАДВИГТІ́ТИ, тить, док. Почати двигтіти; захитатися, затрястися. Гупнуло так, що задвигтіла халупа (Вас., Незібр. тв., 1941, 214); Від другого снаряда в бліндажі задвигтіла стеля і розчинилися двері (Кучер, Чорноморці, 1956, 126); І враз земля задвигтіла, захиталася (Кочура, Зол. грамота, 1960, 10); В глибокій, прозорій тиші вечора, здавалось, дужче задвигтіла турбіна, дзвінкішим видався клекіт води в потоках (Коз., Вісімсот.., 1953, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 104.