ЗАДА́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДА́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех., розм.

1. Давати розвиватися (хворобі), не вживаючи своєчасних заходів.

2. рідко. Зволікати з чим-небудь (з відповіддю на листи, з розглядом справи і т. ін.). Бувай здорова і не задавнюй листів (Л. Укр., V, 1956, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 103.