ЗАГІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до загі́н1. Але не довго вже мала йти [Калина], лише один загінчик поминути, що то на нім якийсь чоловік тепер відай косив (Коб., III, 1956, 535).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 77.