ЗАГІ́НОК, нка, ч. Зменш. до загі́н1. Приведе Іван добрих пару [коней] з плугом, заїде сам у загінок, — вона [Марина] з поля, а город вже зораний (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 77.