ЗАГО́НИСТО, розм. Присл. до заго́нистий. Саня.. полемізувала часом різко й загонисто (Н.-Лев., V, 1966, 101); Гнат загонисто розсміявся (Чорн., Потік.., 1956, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 84.