ЗАГИЛИ́ТИ, илю́, и́лиш, док.

1. перех. Ударити палицею м’яч, підкидаючи його (при грі в гилку).

2. перех., неперех. і без додатка, перен., розм. З силою вдарити. [Провожатий:] А навіщо ж розбійника посилають з одним чоловіком?.. Що я йому зроблю, коли він якби загилив мене по потилиці, то, мабуть би, і до завтрього не дожив (К.-Карий, І, 4960, 73); — Це [палиця] од собаки. Як загилю, так і не писне. Пішли (Тют., Вир, 1964, 44); Гречка загилив кулаком по столі — чарки брязнули, жінки аж скинулись (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 76.