Про УКРЛІТ.ORG

загата

ЗАГА́ТА, и, ж.

1. Споруда для затримання руху води в річці, потоці і т. ін. Купці та купецькі синки шумували… То не вода по весні, рвучи греблі та розносячи загати, гуде та клекоче, то їх вигуки здіймаються вгору (Мирний, III, 1954, 262); З двох боків його [пригород] огортало провалля, з третього — вали, а з четвертого — великий ставок, який набравсь з річки Бушки й тримавсь кам’яною загатою (Стар., Облога.., 1961, 4); Біля Воріт Залізних перекриту, загатою загнуздану бистрінь я добре бачу (Гонч., Вибр., 1959, 367); //Перешкода для плавання, що утворилася від скупчення, нагромадження криги, снігу і т. ін. Переборюючи загати з битої криги, криголами.. досягли острова В. Ляховського (Видатні вітч. географи.., 1954, 114); Незабаром човник приплив у невеличке озерце. Далі путь заступала снігова загата (Забіла, Катруся.., 1955, 80); // Водоймище, утворене гаткою. В одному місці [струмка] нанесло намулу й трісочок, утворилась маленька загата, мов озеречко (Донч., IV, 1957, 40).

2. перен. Перешкода, перепона. Після віків неволі урвалася загата заборон, пробудився відвічний слов’янський Ужгород й трусонув сивиною, помолодів (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 63).

3. діал. Вал, насип, стіна, а також подвійний пліт, засипаний всередині чим-небудь, як огорожа. Оселю баби Векли Гнибідихи далеко знати: уся обгороджена по-старосвітськи —загатою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 123); Замість тинів та парканів, у Чаплинці всюди, як і в інших південних селах, тягнуться від двора до двора товсті, литі з глини та кураю вали, так звані «загати». За однією з таких загат.. стоять.. верблюди (Гончар, II. 1959, 20).

4. діал. Стіна хліва, зроблена з подвійного плоту, закладеного всередині соломою і т. ін. Коло хати стояв одним один обідраний хлівець з загатою од вулиці (Н.-Лев., III, 1956, 33); // Огорожа біля стін хати, проміжок між якою і стінами закладається листям, соломою і т. ін. для утеплення хати взимку. А ось і хата, обкладена загатою, волохатою й теплою, як вивернутий овечий кожух (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960,14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 73.

вгору