ЗАГАНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ЗАГНА́ТИСЯ, зажене́ться, док.
1. Швидко рухаючись, потрапляти ненароком куди-небудь. А котора звірина або котора птаха заженеться, необачна, від нас в ту країну [на півночі], то.. з остраху тікає назад до нас (Март., Тв., 1954, 53); Полки пана Осолінського, рятуючись, кинулись наосліп, вискочили в поле, загналися на грузьке болото (Кач., II, 1958, 446).
◊ Заганя́тися (загна́тися) на слизьке́ — зазнавати труднощів, потрапляти в скрутне становище. Приснилось дещо тільки вранці, Та й то непевне та страшне: ..Що я боюся вийти з хати, Щоб не загнатись на слизьке (Сам., І, 1958, 224).
2. розм. Глибоко застромлюватися в що-небудь, загрузати в чому-нсбудь від сильного удару і т. ін. Зняв [Павло] з пліч вила і приступив до праці: так налягав на них, що вони заганялися в гній по самий держак (Тют., Вир, 1964, 116); Схопилися вони. Королевич говорить: —Кидай ти. — Кинув Кривихаща, і Королевич загнався до пояса [у землю] (Калин, Закарп. казки, 1955, 42).
3. тільки недок. Пас. до заганя́ти1 1, 2, 4. На горище шкільного будинку, куди заганялися на ніч учительські кури.., з шкільного коридору вели дерев’яні східці (Вас., І, 1959, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 71.