ЗАВЧА́СНИЙ, а, е.

1. Який настає, приходить, відбувається і т. ін. раніше від можливого, звичайного або призначеного часу; передчасний. Що ж, хай надходить [осінь]! мене навіть радує душного літа завчасний кінець (Л. Укр., І, 1951, 200); — Боляче й подумати, до чого можуть призвести завчасні й необачні виступи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 439).

2. Який заготовляється, робиться наперед, заздалегідь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 63.