ЗАВУАЛЬО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до завуалюва́ти. Підійшовши до одного з.. круглих дашків, зіпертих на тонкі залізні стовпи, Тарас Григорович побачив завуальований туманом і димом костра малюнок, м’який, укритий серпанком, ніби на добрій гравюрі (Ільч., Серце жде, 1939, 262).

2. у знач. прикм., перен. Навмисно прихований, неясний, невиразний. В умовах мирного співіснування двох систем боротьба ідеологій не послаблюється, в ній знаходить свій яскравий вияв класова боротьба. У науці ця боротьба ведеться у тонших, складніших і завуальованих формах (Наука.., 10, 1963, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 62.