ЗАВЗЯТУ́ЩИЙ, а, е. Дуже завзятий. Горда, розумна й завзятуща, ..Марта зовсім не була зугарна по своїй вдачі кориться деспотизмові чоловіка (Н.-Лев., І, 1956, 386); Довго ішов Іван-царевич, але що був собі завзятущий і відважний, то і найшов млин (Он., Іду.., 1958, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 45.