ЗАВА́ТРА, и, ж., діал. Курінь для пастухів серед загороди, в якій ночують тварини (на полонинах). Федір Штола.. обійшов заватру і загнав навідліг сокиру в стіну (Гжицький, Опришки, 1962, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 38.