ЗАБУ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який легко, швидко забуває. Хором керував церковний дячок.. Неуважний і забудькуватий, він часто починав співати не те, що треба (Добр., Ол. солдатики, 1961, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 32.