ЗАБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм. Далеко заходити в брехні, захоплюватися брехнею; заплутуватися в брехні. Ніколи не брехала [Маланка].., а вже так забріхуватись, се ніколи не було єї [її] звичаєм (Фр., VII, 1951, 86); Дедалі Голохвостий.. більше забріхується, підбираючи аргументи, слова (Минуле укр. театру, 1953, 153); Та він деколи як забрешеться, то й сам не зна, що меле (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 29.