ЗАБРЬО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАБРЬО́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Ідучи, забризкуватися водою, росою, забруднюватися болотом і т. ін. — А навіщо ноги бити, по нетрях лазити, забрьохуватись? (Збан., Над Десною, 1951, 214); Ніколи він не обмине калюжі, щоб не пройти через неї і не забрьохатись по самісінькі коліна (Коп., Сон. ранок, 1951, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.