ЗАБРЬО́ХА, и, ч. і ж., розм., рідко. Людина, що забрьохалася. Так і швендя куди попало, бісів забрьоха (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.