ЗАБРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до забруди́ти. Вночі, забруджений по вуха, я повернувся додому (Чорн., Визвол. земля, 1959, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 29.