ЗАБРИ́ЗКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАБРИ́ЗКАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Укриватися бризками. Забризкався [Матвій], захлюстався… Еге! та не мішай йому! Він гуля! (Кв.-Осн., II, 1956, 14); Уперто й похмуро до князівських брам Посунули месників лави, І чорною кров’ю забризкались вкрай Ой трави, стрілчастії трави… (Забіла, Поезії, 1963, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 28.