ЗАБРЕ́ЗКНУТИ, ну, неш; мин. ч. забре́зк, ла, ло; док.

1. Стати брезклим. Ярошенко йшов нерівним кроком, зрідка похитуючись. Обличчя його забрезкло (Речм., Весн. грози, 1961, 362).

2. розм., рідко. Стати водянистим; покритися слизом. Буряк який, та й той у льоху забрезкне (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 27.