ЗАБЛИ́СКАТИ, аю, аєш, док. Почати блискати (у 1, 2 знач.). В її душі неначе схопилась буря, неначе над вербами загримів грім, заблискала блискавка (Н.-Лев., II, 1956, 61); І заблискали наші шаблі (Воронько, Драгі.., 1959, 116); Гостя заблискала своїми здоровенними зубами на випнутих щелепах (Хижняк, Килимок, 1961, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 23.