ЗАБИНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забинтува́ти. Од страшного болю я застогнав, схопив себе за обличчя: воно було вже забинтоване (Ю. Янов., II, 1954, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 20.