ЗАБАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. забавля́ти 1. Графиня добрала смаку в пустуванні хлопа, в його визивному забавлянні гордої шляхтянки (Ле, Наливайко, 1957, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 13.