З’ЇДЛИ́ВО, діал. Присл. до з’їдли́вий. — А що то, пані мені гроші дали, щоби я мав з чим у коршмі [корчмі ] сидіти? — з’їдливо відрубав Гадина (Фр., VII, 1951, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 582.