З’Є́ДНАННЯ, я, с. Велика військова одиниця, яка складається з кількох частин одного або різних родів військ. Чекаємо, ось-ось промчать тут наші панцирні з’єднання (Ле, Право.., 1957, 118); Військові з’єднання на ходу переорганізовувались в бойові групи (Коз., Гарячі руки, 1960, 143); Незабутні сторінки в героїчну історію боротьби проти гітлерівських загарбників вписали славні народні месники — бійці і командири партизанських з’єднань і загонів (Визначні місця Укр., 1958, 27).

З’Є́ДНА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. з’єдна́ти і з’єдна́тися. [Хмельницький:] Народи наші єсть брати… що прагнуть до з’єднання (Корн., І, 1955, 274); Партизанський загін «Денис Давидов» йшов на з’єднання з іншими загонами, щоб стати армією, другим фронтом, грізним тилом ворогові (Логв., Давні рани, 1961, 68); Іноді при з’єднанні льодовиків зливаються і крайові морени (Фіз. геогр., 5, 1956, 117); Соціал-демократія є з’єднання робітничого руху з соціалізмом.. (Ленін, 4, 1948, 333); З перемогою комунізму відбудеться органічне з’єднання розумової і фізичної праці у виробничій діяльності людей (Програма КПРС, 1961, 55).

2. Те, що з’єднує що-небудь з чимось; місце, де що-небудь з’єднано з чимось. Демонструючи рухомі з’єднання, треба показати учням деталі цих з’єднань (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 128); Несправностями системи живлення слід.. вважати витікання бензину в різних з’єднаннях (Автомоб., 1957, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 562.