Про УКРЛІТ.ORG

жужіль

ЖУ́ЖІЛЬ, жу́желі, ж. і жу́желю, ч. Те саме, що жу́желиця1 1. Ніде не буде ні диму, ні газу, ні кіптяви та жужелі (Рудь, Гомін.., 1959, 90); До жужелю перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні, як масті сірійського крамаря (Тулуб, Людолови, II, 1957, 15); * Образно. Франко розрізняв дві культури в російському суспільствікультуру прогресивну і культуру реакційну, яка в його очах була половою і жужелем (Рад. літ-во, 3, 1957, 52); * У порівн. В глибокій борозні Антон зачерпнув шорсткої, як жужіль, землі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 546.

вгору