ЖОРСТВА́, и́, ж., збірн. Шматочки гірських порід або мінералів, утворених внаслідок вивітрювання чи обробки штучним способом. Між клумбами і скрізь по садку вились чисті доріжки, посипані жорствою й піском (Н.-Лев., І, 1956, 442); Об’їхавши вправо кілька куп каміння, прикро гальмує [машина] коло нового валу жорстви й піску (Ю. Янов., І, 1958, 595).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 544.