Про УКРЛІТ.ORG

жовтяк

ЖОВТЯ́К, а́, ч.

1. Переспілий огірок, що має жовту шкірку. — Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Шиян, Баланда, 1957, 89); * У порівн. Краска де й діласяжовта, жовта стала Уляна, як жовтяк (Мирний, І, 1954, 301).

2. перен., розм. Про худу, виснажену хвору людину, що має бліде з жовтизною обличчя. Напевне характер [у редактора] ведмежий,зробив собі висновок Гурін. До того ж він, мабуть, хворий. Жовтяк… (Жур., Вел. розмова, 1955, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 542.

вгору