ЖМУТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до жмуто́к. Угорі, так високо, що й рукою недотягнутися, сіріло маленьке довгасте віконечко, пропускаючи до середини жмуточок сірого, але, напевне, уже денного світла (Коз., Блискавка, 1962, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 538.