ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі). Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Укр.. присл.., 1955, 204); Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Коцюб., II, 1955, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 538.