ЖИТТЄДА́ЙНИЙ, а, е. Потрібний, необхідний для життя, який дає життя. Масна від вологи земля оживляла коріння, гнала по стовбурах та гілочках життєдайні соки (Шиян, Баланда, 1957, 60); Він наче відчуває, як наближається весна з її життєдайним теплом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 169); * Образно. На прикладі нашої республіки яскраво видно нездоланну життєдайну і перетворюючу силу соціалістичного ладу (Наука.., 9, 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 534.